ЗАПИТАННЯ – ВІДПОВІДІ

ЗАПИТАННЯ:
Доповідь «Доля» викликає питання, як у взаємодії проявляється справедливість щодо тих людей, які роблять великі пожертвування, але при цьому виходять не з відчуття, а займаються благодійною діяльністю лише тому, що це «модно», або для того, щоб таким чином зробити собі «ім’я».

ВІДПОВІДЬ:
Цей процес можна ясно оглянути. Він відбувається точно відповідно до законів. Оточення кожної людини пронизане родом її справжнього відчуття і, таким чином, утворює навколо неї подібний ефірноматеріальний шар. Самообман при цих процесах сам собою виключається як нежиттєздатний. Якщо людина розвинула в собі чесне добре воління, то і її навколишній шар буде того ж роду. Взаємодії поганого роду, які повертаються з дотеперішніх часів, тепер затримуються цим шаром, що протистоїть їм, та відхиляються або поглинаються і знищуються раніше, ніж вони зможуть вразити саму людину, і таким чином зовсім відсторонюються або ж значно послаблюються, так що разом з цим завдяки її серйозному доброму волінню настає прощення за дотеперішнє зло.

Навпаки з тими, хто своїми пожертвами справді творить добро, але робить це лише з наміром самому при цьому отримати вигоду, будь це тільки для того, щоб стати добре відомим, тобто з марнославства, або для того, щоб отримати якийсь чин чи звання, тобто з честолюбства.

Закон взаємодії неодмінно виконується при цьому стосовно всього. Звідти, де його пожертва принесла благо, добро в будьякому разі потече назад до жертводавця, і воно буде того ж роду, що й спричинене ним благо. Але в цьому разі внутрішнє єство, а відповідно й оточення жертводавця пронизані егоїзмом, пориванням до власної вигоди, або ж іншим злом. Добро, що тече назад, спершу зустріне цей шар, так само буде затримуватися, відхилятися, поглинатися і знищуватися, так що сама особа не зможе отримати нічого з цієї доброї взаємодії або ж тільки дуже ослаблену її частину.

Чи це добро, що тече назад, відхиляється повністю або наскільки воно ослаблюється, перш ніж досягне людини внутрішньо і цим справить справжній вплив, залежить виключно від сили внутрішнього відчуття цієї людини. Якщо в ній сильне зло, то вона сама винна, якщо призначене для неї у взаємодії добро не може наблизитися до неї. Але при менш сильному злі частина добра все-таки проникне до неї, разом з цим вона тоді отримає точну складову своєї справжньої внутрішньої цінності, не більше і не менше. Воно впритул підходить до неї і завдяки цьому може досить добре проявитися в її оточенні, в зовнішніх земних речах, що минущі, але воно не може торкнутися її самої, щоб вона отримала від цього неминущу користь, яка одна лише й має цінність.

У цьому і полягає різниця: якщо людина дає зі щи рого відчуття, лише заради допомоги, то при цьому одразу сплітається нитка, яка, виходячи з неї, досягає тієї точки, де завдяки її допомозі виникає благословення й утворює прямий шлях для взаємодії назад, до неї. Завдяки цьому вплив значно більш прямий, більш концентрований. Якщо ж при даванні її відчуття не бере в цьому участі такою ж мірою, то бракує цієї нитки, що виходить від неї як зв’язок з тим місцем, де її дар справляє вплив, бо вона пішла до того, що однорідне відчуттю. Тому добра взаємодія й не може дійти до цієї людини такою сильно концентрованою.

Тут треба брати до уваги ще багато інших побічних обставин, викладення яких могло б лише заплутати картину, хоча всі вони сприяють тому, щоб надати найтонші відтінки характеру справедливості, що проявляється у взаємодії, так що просто неможливо уявити собі навіть крихту несправедливості в усьому, що відбувається. Ця можливість цілком виключена завдяки чудовій обопільній праці мудрих законів Творця, так що кожний отримує те, що йому належить, найсуворішим чином відміряне. Тільки при цьому не можна забувати, що впродовж одного маленького земного життя рідко відбувається багато що з усього цього, а лише фрагменти. Усе звершення розподіляється на сукупне буття.